Варикоз супроводжує людство з найдавніших часів. І за всіх часів лікарі ламали голову, намагаючись придумати, як позбавити своїх пацієнтів від здутих вен та больового синдрому у ногах. Розкажемо вам сьогодні, як розвивалися методи лікування варикозу: від Стародавнього Єгипту до наших днів.
Дослідники мумій у давньоєгипетських похованнях неодноразово знаходили докази варикозного розширення вен. У медичному трактаті, відомому як Папірус Еберса, сказано, що єгипетські лікарі лікували трофічні виразки, прикладаючи до них сире м’ясо, шкіру жаби та віслючий гній. А ось про хірургічне лікування самих варикозних вен у джерелі нічого не сказано.
Гіппократ, найвідоміший давньогрецький лікар, виявив і довів зв’язок між варикозними змінами вен та виникненням трофічних виразок. Він же вигадав перші мікрохірургічні процедури для лікування варикозу та їх поєднання з компресійною терапією: він робив проколи у венах, а потім туго бинтував ноги пацієнтів. Гіппократ цілком справедливо вважав, що виразки потрібно берегти від бруду, регулярно промиваючи їх кип’яченою водою.
Першим із лікарів, які застосували хірургічне лікування варикозу, був Авл Корнелій Цельс (25 до н.е. – 50 н.е.). Його метод схожий на сучасну мініфлебектомію: він витягував хворі ділянки вени за допомогою гачка. І це виконувалося без знеболювання! Відомий такий історичний факт: Авл Корнелій Цельс намагався за допомогою свого методу позбавити варикозу обох ніг Гая Марія, давньоримського полководця. Як анестезію вони використовували червоне вино. Полководець, до цього відомий своєю мужністю, зміг витерпіти витяг вен лише з однієї ноги, сказавши, що «таке лікування гірше за саму хворобу».
Корнелій Цельс також розробив рекомендації щодо лікування трофічних виразок: він обробляв їх вапном і закривав лляними пов’язками.
«Видалення вен краще перев’язки, яка може викликати появу нових варикозних вен», «поголіть і вимийте кінцівку з гарячою водою перед початком роботи на ній» — це поради з медичного трактату давньоримського медика Орибазія (325–395 рр.), особистого лікаря римського ім. Юліана. Вони цілком сучасні й сьогодні!
Серед ісламських лікарів найбільший внесок у розвиток методів лікування варикозу зробив араб Абуль-Касім Халаф ібн Аббас аз-Захраві (936–1013 рр.). Він першим докладно описав видалення великої підшкірної вени, вигадав нові операційні інструменти, класифікував прояви варикозу.
А систему класифікації шкірних виразок на вигляд придумав і описав у своєму трактаті французький лікар Гі де Шоліак (1298–1368 рр.). Він лікував варикоз припіканням.
Ще в І столітті зв. е. була придумана лігатура – нитка для перев’язки кровоносних судин, але в Середньовіччя ця практика була втрачена. Знову користуватися лігатурою лікарі розпочали вже у Новому часі, із середини XVI століття.
XX століття відкрило нові можливості: загальний наркоз дозволив застосовувати техніку класичної флебектомії – виконувати великі надрізи, щоб повністю видаляти пошкоджені ділянки вен. Основні принципи та нові стандарти флебологічної хірургії були вироблені на початку 20-го сторіччя. Значний прорив у XX столітті стався і у сфері діагностики варикозу завдяки появі УЗД-діагностики.
Лазери здійснили революцію в багатьох галузях медицини, у тому числі у флебології! Їхнє застосування в лікуванні варикозу почалося з кінця 70-х років XX століття, а до кінця століття цей метод був визнаний найбільш безпечним та ефективним. Сучасне лікування варикозу лазером не потребує загального наркозу та госпіталізації.
Не зволікайте – записуйтесь на консультацію до судинного хірурга!
095 686 90 70
